Відповідно до пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі – Положення) медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я  (форма № 088/о) після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. 

В абзаці 2 підпункту 1 пункту 11 Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов’язане ушкодження здоров’я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням ними трудових обов’язків.

Потреба у постійному сторонньому догляді визначається медико-соціальними експертними комісіями особам з інвалідністю, які мають високий ступінь втрати здоров’я, що призводить до значного обмеження їхньої життєдіяльності (пункт 27 Положення, Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05.09.2011 № 561).

Форми первинної облікової документації, що використовуються в медико-соціальних експертних комісіях, затверджені наказом Міністерством охорони здоров’я України від 30.07.2012 № 577 (далі – Наказ).

Комісія видає громадянину, якого визнано особою з інвалідністю довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма №157-1/о, затверджена Наказом),  де у пункті 12, при наявності підстав, зазначається потреба у сторонньому нагляді, догляді або допомозі.